Профілі 5 нових талантів з українських клубів.
Український футбол, попри всі виклики, не зупиняє оновлення. Молоді гравці дедалі частіше з’являються в основах клубів, а деякі вже вирішують долю матчів у Прем’єр-лізі. На тлі кадрових втрат, адаптації до умов воєнного часу та обмеженого трансферного ринку клуби все активніше довіряють своїм вихованцям. І саме ця тенденція формує нову хвилю зірок — тих, хто не лише заповнює кадрові пробіли, а й формує кістяк майбутньої збірної.
Ми відібрали п’ятірку найперспективніших молодих футболістів, які вже у 2025 році довели свою спроможність грати на високому рівні.
Владислав Ванат — універсальний завершувач атаки
Серед молодих нападників УПЛ саме Ванат демонструє найвищу стабільність. Форвард «Динамо» у другому колі сезону 2024/25 забив шість м’ячів — і це не випадковість. Його результативність — наслідок технічного зростання, впевненості в штрафному й зростаючої ролі в схемі Луческу.
Сильні сторони:
- Гра у штрафному — високий відсоток реалізації з близької дистанції
- Мобільність — здатен грати і в глибині, і на вістрі
- Постійна ігрова практика проти лідерів УПЛ
Ванат — не типовий фінішер, а гравець, що мислить системно. Він може не забивати в кожному матчі, але тягне на себе захист, відкриває зони та дає свободу партнерам. Це якість, яка важлива для гри на рівні збірної — і вона вже проглядається.
Артем Бондаренко — стабільність, вирощена у «Шахтарі»
Серед усіх вихованців «Шахтаря» Артем Бондаренко став одним із тих, хто зміг перейти з академії до першої команди без суттєвого просідання в якості гри. У сезоні 2024/25 він не просто вийшов на стабільний рівень, а й став системним гравцем півзахисту — не тільки в обороні, а й у просуванні м’яча.
Чим він виділяється:
- Великий обсяг чорнової роботи — у середньому 7 перехоплень і 3 відбори за гру
- Універсальність — може зіграти «вісімку», «десятку» або навіть нижче
- Тактична дисципліна — рідко провалює позиційні побудови
Бондаренко виглядає як гравець, готовий до виклику за межами України. Але найголовніше — це те, що він уже сьогодні приносить користь не як молодий талант, а як повноцінний виконавець. Це — головний крок у дорослий футбол, і Артем його вже зробив.
Георгій Судаков — мозок атак і майбутній плеймейкер збірної
Георгій Судаков уже давно не просто перспективний, а повноцінний гравець «Шахтаря» і один із лідерів серед молодих українців. Навесні 2025 року він особливо додав у плані рішень під тиском. Його ефективність у просуванні м’яча — одна з найвищих в УПЛ серед півзахисників до 23 років. При цьому він регулярно отримує виклик до збірної і вже встиг зіграти у важливих матчах Ліги націй.
Ключові риси гри Судакова:
- Якісний перший пас — здатен обіграти трьох одним дотиком
- Робота у вузьких зонах — впевнено грає у тиску
- Небезпечний на підбираннях — вміє підключатись другим темпом
Судаков — це плеймейкер не лише за стилем, а й за впливом на гру. Його розвиток — стратегічний актив українського футболу.
Микола Михайленко — техніка, яка перевершує вік
Серед вихованців «Дніпра-1» Микола Михайленко вирізняється не лише прізвищем (син відомого тренера Дмитра Михайленка), а й винятковим контролем м’яча. Уже у 18 років він демонструє рівень технічної підготовки, який зазвичай притаманний гравцям із досвідом на міжнародній арені.
У другій половині сезону 2024/25 він почав регулярно виходити в основі, отримав довіру тренера в центральній зоні та швидко довів свою корисність.
Що робить Миколу особливим:
- Відмінна техніка в обмеженому просторі
- Здатність читати гру на кілька ходів уперед
- Спокій у прийнятті рішень навіть під пресингом
Михайленко уже зараз виглядає як ключовий гравець у побудові позиційних атак, а за кілька сезонів може стати кандидатом на роль «мозку» збірної.
Олексій Глущук — вибухова динаміка з флангу
Серед усіх гравців покоління U19 саме Олексій Глущук став найбільшим відкриттям у категорії «вінгери нового зразка». Глущук активно пробивається через юнацькі збірні, але вже навесні 2025 року почав отримувати стабільну ігрову практику в УПЛ.
Його стиль — це постійна вертикальність: або прорив у штрафний, або простріл. Понад 70% дотиків він здійснює в зоні загострення, а це показник гравця, орієнтованого на результат, а не на «безпечну» гру.
Чому Глущук — майбутнє вінгерського корпусу України:
- Висока швидкість і реакція при переході з оборони в атаку
- Багатоцільова гра — може діяти як вінгер, атакувальний півзахисник або навіть другий форвард
- Вміння грати на емоції — заряджає команду, викликає фол, створює чисельну перевагу
Глущук — не оброблений алмаз, але з великою цінністю. Йому ще потрібно стабілізувати гру й навчитися ухвалювати рішення швидше, але його динаміка вже зараз виглядає як конкурентна навіть за європейськими мірками.
Нове покоління, яке формує горизонт
П’ятеро гравців, описаних у цій статті, — не просто окремі історії успіху. Це свідчення того, що в українському футболі є життєздатна молодь, яка здатна зростати навіть у складних умовах. Ванат, Бондаренко, Судаков, Михайленко й Глущук — різні за стилем, але об’єднані спільним: уже зараз вони впливають на гру своїх команд.
Усі вони пройшли шлях від академії до основи, і кожен — уже не просто «перспектива», а реальний актив. Це доводить: навіть без стабільної інфраструктури український футбол здатен генерувати якість. І якщо ці гравці отримають достатньо довіри й часу, вже незабаром ми побачимо їх у ключових ролях не лише в клубах, а й у збірній.
About the Author
