Репортаж з підготовки наших атлетів до Парижу-2024
Перед літніми Олімпійськими іграми в Парижі 2024 року українські спортсмени опинилися в безпрецедентній ситуації. Через війну й постійну нестабільність тренувальний процес для більшості був серйозним викликом. Та попри все, Україна не лише зберегла статус олімпійської держави, а й зуміла делегувати до Франції понад 140 атлетів.
Базові центри та резервні варіанти
Основні етапи підготовки проходили на спортивних базах у Конча-Заспі, Броварах, Дніпрі, Львові, а також за межами України — у Туреччині, Португалії, Франції, Польщі та Італії. Гімнасти, стрибуни у воду, веслувальники й фехтувальники змогли отримати тренувальні бази в країнах-партнерах, що допомогло відновити класичну модель підготовки — кілька циклів зборів, адаптація до клімату й часу, тестові виступи.
У багатьох випадках тренери самостійно організовували умови. Так, збірна з синхронного плавання тренувалася на базі в Монпельє (Франція), де спортсмени мали змогу жити разом і дотримуватись повного розкладу, включно з відновленням, харчуванням і медичним контролем.
Складний шлях кваліфікацій
Ще до підготовки спортсменам довелося пройти жорсткий і багатоступеневий кваліфікаційний відбір. Через скасовані турніри, зміну календарів і логістичні складнощі багатьом довелося буквально в останній момент шукати рейтингові очки.
Особливо драматичним став відбір для легкоатлетів. Шанс здобути ліцензію у деяких був лише на одному змаганні. Так, спринтерка Ольга Ляхова потрапила до олімпійської збірної лише після вдалого виступу на останньому ліцензійному турнірі в Іспанії, де випередила рейтингованих суперниць на долі секунди.
Дисципліна за дисципліною: як тренувались збірні
Фехтування.
Збірна з фехтування (шаблі та шпаги) проходила тривалі збори у Франції, Польщі та Угорщині. Завдяки тісній співпраці з Федерацією фехтування Франції вдалося не лише організувати збори, а й провести контрольні матчі з провідними європейськими командами.
Гімнастика.
Спортивна гімнастика зосередилась на адаптаційних тренуваннях в Італії — на базі поблизу Мілану, де обладнання відповідало олімпійському стандарту. Олена Дьяченко, тренерка жіночої збірної, зазначала, що у 2024 році вдалося вперше за три роки провести повноцінний цикл підготовки без перерв.
Легка атлетика.
Збірна з легкої атлетики розділилася на групи: метальники та стрибуни тренувалися в Анталії, спринтери — у Лісабоні, марафонці — у високогір’ї Туреччини. Завдяки підтримці World Athletics українці мали доступ до сучасних стадіонів, медичної допомоги й допінг-контролю.
Боротьба та дзюдо.
Борці провели фінальний етап підготовки в Туреччині та Болгарії, де їм вдалося спарингувати з лідерами світових рейтингів. Особлива увага приділялась жіночій команді з боротьби, адже саме там Україна мала шанс на медалі.
Умови, створені спільними зусиллями
Організація тренувального процесу — результат співпраці спортсменів, тренерів, НОК, Міністерства молоді та спорту, а також численних закордонних партнерів. Понад 20 країн надали допомогу у вигляді спортивних баз, логістики, фінансування зборів або розміщення.
Крім того, багато федерацій, таких як Міжнародна федерація плавання (World Aquatics) чи Федерація дзюдо, організували спеціальні грантові програми для українських атлетів.
Фінальний настрій і місія
Попри всі труднощі, українські спортсмени їхали до Парижу з бойовим настроєм. Для багатьох це була не просто Олімпіада, а місія — представити Україну на світовому рівні, показати стійкість та силу духу. Чимало атлетів виходили з українськими прапорами навіть на тренуваннях, зберігали традиції, носили жовто-блакитні стрічки.
“Ми вже перемогли, що просто доїхали й вийшли на старт”, — сказала метальниця молота Ірина Климець. Ці слова, як і весь шлях до Парижа, вже увійшли в історію.
About the Author
