Топ-10 змін серед тренерів у топ-лігах.
Поки одні клуби святкували титули, інші — готувалися до революцій. Сезон 2024/25 ще не стартував, а на тренерському ринку вже стало гаряче, як у плей-оф. За кілька тижнів змінилися керманичі в «Реалі», «Баєрі», «Баварії», «Мілані», «Боруссії Дортмунд» і не тільки. Хтось іде добровільно, хтось — із валізами під тиском. Хтось повертається, щоб довести: не сказав останнього слова. А хтось тільки входить у гру, але з претензією на головну роль.
Це вже не просто кадрові ротації — це зміна поколінь, стилів і підходів. Від Анчелотті до Компані, від Алонсо до Лопетегі — футбольна Європа перезапускає себе через тренерів. І кожне нове ім’я в технічній зоні — це новий сюжет для цілої ліги.
Хто куди пішов, навіщо і що це означає — розбираємось далі.
Реал без Анчелотті, але з Алонсо
Ще рік тому він керував «Баєром» із лавки, тихо й спокійно. Сьогодні — перед ним Бернабеу, Мбаппе, мільйони очей і пряма лінія відповідальності перед легендою. Хабі Алонсо — новий головний тренер мадридського «Реала».
Він іде слідом за своїм колишнім вчителем. Карло Анчелотті подався тренувати Бразилію — так, ту саму. І не забрав сина Давіде, бо той нарешті захотів вирости сам. Кажуть, веде переговори з «Рейнджерс». Алонсо ж тим часом має впорядкувати колектив, де є все — крім стабільної системи.
Першим на ланцюгу змін став «Баєр»: замість Алонсо — тен Гаг, без роботи після «МЮ». Усе логічно: він любить контролювати гру, працювати з молодими, і — важливо — знає, як виживати під тиском. У Леверкузені цей скіл знадобиться.
І поки мадридці й німці кроїли своє майбутнє, у Мюнхені вирішили ризикнути. «Баварія» покликала Вінсента Компані — тренера, який вилетів із Прем’єр-ліги з «Бернлі», але переконав керівництво своїм баченням. Він молодий, харизматичний, рве всі шаблони. В «Баварії» хочуть революцію. Компані каже: не проблема.
Новий стиль — не в костюмі, а в кедах
Футбол більше не боїться віку. У «Ноттінгем Форест» не стали шукати наставника з довгим резюме — підписали Кірана Маккенну. У тридцять вісім він уже довів, що розуміє гру краще за багатьох ветеранів. Його «Іпсвіч» не просто вийшов у АПЛ — він грав у футбол із великої літери. Без зірок, але з системою.
У «Лестері» схожа історія. Після вильоту з вишки там могли покликати будь-кого з «олдскульних», але поставили на Рассела Мартіна. Його «Саутгемптон» грав терпляче, в’язко, із тисячами передач — і з результатом. «Лестер» сподівається, що цього разу це буде не про проєкт, а про повернення.
І поки одні дебютують, інші — шукають незалежності. Давіде Анчелотті — більше не просто тінь Карло. Якщо підпише контракт із «Рейнджерс», це буде перша сторінка його власної книги.
Те, що ще недавно виглядало як експеримент, стало трендом. Молоді не просять шанс — вони вже пишуть правила.
Ті, хто повернувся. Але іншими
Не всі оновлення — про молодість. Деякі — про пам’ять. «Боруссія Дортмунд» покликала Ніко Ковача. Так, того самого, що тренував «Баварію», «Монако», збірну Хорватії. У нього — сталевий контроль, фокус на результат і жодного романтизму. Саме це потрібно клубу, який занадто довго грав красиво — і програвав важливе.
«Мілан» після Фонсеки запросив Серджіо Консейсао. Його «Порту» — злий, швидкий, прямолінійний. У серії А такого не вистачало. Консейсао не буде вигадувати велосипед. Він прийшов перемагати. Швидко.
А от «Аякс» — приклад, коли не склалося. Франческо Фаріолі мав стати довготривалим проєктом, але втратив титул із дев’ятьма очками переваги. Розбіжності з керівництвом добили історію. Італієць пішов. «Аякс» залишився — з руїнами плану.
Клуби мислять довго. І діють сміливо
Раніше головного тренера змінювали на емоціях. Тепер — із планом. Клуби почали думати на три роки вперед, а не на три тури. І це видно.
Умовний «Вест Гем» не шукав гучного імені після Моєса — призначив Жульєна Лопетегі. Стриманого, технічного, з досвідом криз і відбудов. У Лондоні хочуть тиші й стабільності. Лопетегі знає, як це дати. Загальна картина така:
- Молодість більше не ризик, а перевага.
- Повернення — не відчай, а вивірене рішення.
- Географія не має значення — тренери переходять між лігами вільно.
- Філософія важливіша за титули.
2024/25 — це рік, коли тренери перестали бути фігурами. Вони стали концепціями. І кожен клуб тепер вибирає не просто людину, а ідею.
About the Author
