Сезон 2024/25 став для “Барселони” етапом відродження — не через гучні трансфери, а завдяки поверненню до власної ДНК. Хансі Флік, який очолив команду минулого літа, зробив ставку на молодь, яку ще за часів Хаві випускали через фінансову безвихідь. Але саме з цих хлопців він сформував чемпіонів Іспанії та володарів Кубка.
Ключові фігури — 17-річний Ламін Ямаль, 18-річний Пау Кубарсі, 22-річний Педрі. Їхній “безстрашний” стиль гри повернув у гру натхнення — команду не скували обережні схеми, вони грали так, ніби нічого не мали втрачати. Середній вік складу — 25 років, найнижчий у Ла Лізі.
Флік швидко відновив довіру старших гравців: Роберта Левандовського, Рафіньї та Френкі де Йонга, яким бракувало віри за попереднього тренера. Він зробив їх ядром команди — Левандовський забив 25 м’ячів, Рафінья — 18. Але головну силу тренер побачив у хлопцях, які ще вчора були в академії. Він не просто випускав їх на поле — він дав їм голос, право обирати музику в роздягальні, а головне — відповідальність.
Дисципліна стала окремим маркером: запізнився — не граєш. Так, Жюль Кунде та воротар Інакі Пенья вже втрачали місця в старті. Однак у цій жорсткості була справедливість, а у вимогах — чіткість. Команда відчула, що має не просто план, а лідера.
Флік не боявся слухати гравців — перш ніж давати відпочинок Ямалю або Рафіньї, він запитував їхню думку. Але й не давав сісти собі на голову: Ламін хоче все й одразу, але, якщо не працює без м’яча — сідає в запас. Саме така модель дозволила “Барселоні” пережити і кризовий період із 4 поразками в 7 турах, і наднапружений сезон Ліги чемпіонів, де команда зупинилась за крок від фіналу.
Флік просив мало — лише Дані Ольмо та Пау Віктора влітку, і нікого взимку. Але дав багато — і гравцям, і клубу, і вболівальникам. Тепер у нього ще рік контракту. Далі — не важливо. Бо вже зараз він став частиною історії “Барси”, яку не купити трансфером.
About the Author
